Стан польської судової системи спонукає до глибоких роздумів. Чи справді в Польщі маємо справу з поділом на «нео-» та «палео-суддів»?
Чи можна визнати судові рішення, ухвалені так званими «нео-суддями», недійсними?
Чи повинні судді, призначені після 2017 року, добровільно перейти у відставку?
Відповіді на ці та інші запитання шукали учасники дебатів про верховенство права на каналі Zero. У розмові, окрім адвоката, доктора Бартоша Левандовського, керуючого партнера юридичної фірми Khanzadyan Lewandowski & Partners, взяли участь:
• проф. Марцін Матчак,
• Олександр Стемпковський, суддя Верховного Суду,
• Яцек Тилевич, прес-секретар Асоціації суддів «Themis».
У ході дискусії було порушено тему так званих «нео-суддів» – терміна, який в медіа застосовується щодо суддів, призначених Національною радою суддів (KRS) після 2017 року. Згідно з цією концепцією, ухвалені ними судові рішення нібито є дефектними через спосіб їх призначення.
Втім адвокат Бартош Левандовський зазначив, що така теза не має підстав ані в положеннях чинного законодавства, ані в судовій практиці Конституційного Трибуналу. Він звернув увагу на те, що поділ такого характеру має суто політичну природу та на практиці призводить до підриву довіри громадян до системи правосуддя.
«Пересічного громадянина не цікавить, хто і коли призначив конкретного суддю. Громадянин приходить до суду по справедливість», — наголосив адвокат Левандовський.
Статистичні дані підтверджують, що клопотання про відвід судді залежно від часу його призначення є поодинокими випадками – у цивільних та адміністративних справах така проблема практично не виникає. Певні суперечки з’являються переважно у кримінальних провадженнях, де трапляються випадки скасування рішень лише через те, що до складу суду входив так званий «нео-суддя».
Дискусія підводить до принципового запитання:
Кому насправді слугує усунення суддів від здійснення правосуддя через їх призначення Національною радою суддів після 2017 року – громадянину чи політичним інтересам?
Запрошуємо переглянути повний запис дискусії: